Війна боляче вдарила по сотням тисяч простих українців, які змушені були покинути свої будинки, аби зберегти життя. За 5 років кількість переселенців з Криму і Донбасу досягла більше одного мільйону чотирьохсот тисяч осіб по всій Україні. У 2014 році Покровськ також активно приймав нових жителів з територій, де починалися військові дії, обстріли, де для життя існувала велика небезпека.
Клеймо переселенця. Статистика за 2014 та 2019 роки
Покинути рідні міста довелося усім: від новонароджених дітей до пенсіонерів. Адже збройний конфлікт на сході України з кожним днем набирав обертів, даючи людям лише найменший шанс на життя.
У грудні 2014-го до нашого міста приїхало майже 8 тисяч чоловік. Проте з кожним роком статистика змінювалась.
На сьогоднішній день у Покровську на обліку стоїть 15 тисяч 255 внутрішньо переміщених осіб. Багатьом з них така безвихідна ситуація дала певний поштовх та віру в свої сили. Тож наша розмова про тих, хто зміг не тільки розпочати життя спочатку, але й стати необхідним у новому місті і разом з нами творити його історію.
Особистість в житті міста: Олександр Прозор – рятувальник за фахом, спортсмен в душі
У 2014 році Олександр Прозор став внутрішньо переміщеною особою в своїй країні. У рідному Сніжному йому довелося залишити квартиру, яку тільки-но придбав у кредит, роботу та в цілому своє повсякденне життя. З самого початку було дуже важко у фінансовому плані. Переїхав саме до Покровська, адже знав, що зовсім поруч, у сусідньому місті Родинському, закладена гарна волейбольна база. А знайомі спортсмени Олександра підштовхували його до того, аби він розвивав волейбол у Покровську.
Наразі Олександр Прозор затребуваний як спортсмен, як тренер, як співробітник Держслужби з надзвичайних ситуацій. Чоловік зізнається, поєднувати кілька напрямків вдається, хоча інколи буває і складно. Але, незважаючи на це, Олександр встигає на усі тренування та змагання, адже керівництво на роботі та сім’я завжди розуміють та підтримують його.
Сьогодні у Покровську волейбол – чи не найпопулярніший вид спорту. У місті будуються спеціально відведені для цього місця, організовуються групи та команди, проводяться змагання. І все це стало реальним після рішення чоловіка, якого одного дня страшні обставини змусили поїхати з рідного міста та будувати нове життя поза його межами. Тепер Олександр Прозор – відома в Покровську людина, яка прославила волейбол і продовжує досягати в цій справі гарних результатів.
Виш-переселенець: труднощі, адаптація, нове життя
2014 став роком кардинальних змін не тільки для окремих людей та родин. Покинути окуповані території було змушено й чимало навчальних закладів. Одним з таких став Донецький національний технічний університет. І ось вже п’ять років заклад розвивається та випускає нових бакалаврів і магістрів у Покровську. У 2014-му багатьом викладачам і студентам довелося шукати долі саме в нашому місті, адже сюди за наказом Міністерства освіти мусив переїхати виш. Вікторія Воропаєва, проректор з науково-педагогічної роботи ДонНТУ, згадує ті часи зі сльозами на очах.
У 2014-му близько 600 співробітникам та приблизно 4 тисячам студентів довелося ділити із Красноармійським індустріальним інститутом лише три навчальних корпуси замість десяти і два гуртожитки, а не шість, як було в Донецьку. Хтось мав можливість орендувати квартиру, а хтось виживав без води та тепла в стінах гуртожитків. Проте витримали все і успішно закінчили навчання. Хтось поїхав, а комусь більше до душі припав саме Покровськ.
Стрес, який пішов вишу на користь
Зараз викладачі говорять, що такий виклик, такий стрес пішов на користь університету. Тут, у Покровську заклад почав розвиватися навіть краще і швидше, ніж у Донецьку. У листопаді 2016-го кафедра комп’ютерної інженерії Донецького національного технічного університету отримала третій транш нового обладнання для навчання в рамках виконання проекту «Tempus». Студенти магістратури з радістю демонструють новий 3D-принтер, за допомогою якого в тривимірному вигляді можна створювати різні пластмасові деталі.
Оцінили студенти і переваги отриманого в рамках проекту ліцензійного програмного забезпечення.
ДонНТУ активно співпрацює з закордонними вишами. Студенти з Покровська успішно проходять там навчання та беруть участь у різноманітних програмах обміну, а потім розповідають колегам про плюси та мінуси такої практики. Треба зазначити, що раніше такої можливості молодь Покровська не мала.
Тож, як це не парадоксально звучить, але завдяки переїзду вишу до Покровська наші жителі на практиці перевірили вислів «не було б щастя, та нещастя допомогло». Адже ДонНТУ вніс новий подих в життя студентської молоді.
ДонНТУ покровського періоду
До речі, завдячують вузу не тільки студенти. Ще в грудні 2016 року за ініціативою студентів і викладачів ДонНТУ в місті з’явився 3G-інтернет. Саме вони докладали усіх зусиль, аби Покровськ долучився до населених пунктів з мобільним високошвидкісним зв’язком. Народилася така ідея у студента Святослава Якименка.
А в січні 2019-го ДонНТУ отримав обладнання від німецького консульства – лабораторію води.
Це надало можливість не тільки проводити досліди вище навчальної програми. Сучасне обладнання, яке дозволяє проводити максимально точний аналіз води, надихнуло студентів і викладачів реалізувати соціальний проект, у рамках якого впродовж двох червневих тижнів фахівці кафедри хімічних технологій і студенти ДонНТУ проводили хімічний аналіз зразків питної води, яку приносили жителі регіону.
Воду приносили з різних частин Покровська та району, привозили також з Авдіївки, Очеретиного і Лиману.183 зразки питної води дослідили фахівці та студенти кафедри хімічних технологій.
І це – тільки частина внеску вишу в розвиток міста. Експерименти закінчуються, але не закінчуються ідеї. Науковці не зупиняються на досягненнях, а постійно вдосконалюються на користь міста та регіону.
Тож покровчани-переселенці ламають усі стереотипи. Принаймні, певна частина з них. І хіба можна не захоплюватися незламними людьми, нескореними і витривалими? А ще талановитими і перспективними, розумними та наполегливими. І всі ці слова повною мірою можна адресувати їм, нашим переселенцям. А ще обов’язково сказати: «ДЯКУЄМО». Від усіх нас, тих, кому в скрутний для нашої країни час пощастило залишитися на своїй рідній землі. Дякуємо за те, що ви допомагаєте робити наше місто кращим!
