Залежність від відеоігор – це форма психологічної залежності, яка виявляється у надмірному, неконтрольованому захопленні відеоіграми і перевагами віртуального життя над реальним. Про симптоми цієї залежності та як її уникнути розповіла кандидат психологічних наук, експерт з психологічної кібербезпеки, президент МАНЕМ Наталія Бугайова у коментарі журналісту УНН.
“Відеоігри, що використовуються в розумних межах, мають певний психотерапевтичний ефект, сприяють зняттю напруги і зниженню рівня тривожності. Однак, у випадку зловживання, вони можуть призводити до протилежного ефекту, викликаючи підвищення рівня тривожності, дратівливості й розвитку агресивної поведінки”, – розповіла Бугайова.
За її словами, зловживання відеоіграми може сприяти повному відходу від реальності, зануренню у віртуальний світ і розвитку психологічної ігрової залежності.
У дітей ігрова залежність тягне за собою проблеми з успішністю, порушення стосунків в сім’ї та навчальному колективі, виникнення проблем зі здоров’ям та психікою. У дорослих ця залежність може призводити до професійних і сімейних конфліктів, а також проблем соціального, фінансового та правового характеру.
“У випадку ігрового розладу гравець повертається в реальний світ тільки для того, щоб задовольнити базові фізіологічні потреби, і знову занурюється у гру. При цьому перебування гравця у кіберпросторі може досягати 18 і більше годин на добу”, – зазначила Бугайова.
Як пояснила психолог, такий вид розладу, як залежність від відеоігор, характеризується втратою контролю над тривалістю та інтенсивністю гри. Ігрова діяльність стає домінуючою й здійснюється гравцем на шкоду іншим інтересам і важливим областям життя.
“Гравець, ототожнюючи себе з героєм гри, реалізується у віртуальному світі, задовольняючи не тільки потребу в грі, але і потреби в досягненні поставленої мети, виробленні спритності, вмінні долати перешкоди, потреби в домінуванні і уникненні небезпеки”, – розповіла Наталія Бугайова.
Так, у грі людина бере на себе роль того, ким би вона хотіла бути, але в реальності такою не є. У разі ігрової залежності відбувається інтеграція свідомості гравця зі своїм віртуальним втіленням, що може у подальшому призвести до повного самоототожнення гравця з комп’ютерним героєм. Повернення в реальність позбавляє людину можливостей героя, роблячи безпорадним перед проблемами, що існують. За словами психолога, рольові комп’ютерні ігри, за силою впливу на гравця, більш потужні, ніж індивідуальні.
“У гравців з поведінковою залежністю відбувається втрата відчуття часу, порушення зв’язку з реальним світом, страх перед самостійним прийняттям рішень, зміна поведінки – втомлюваність, неуважність, переважання поганого настрою, підвищена дратівливість, агресивність, наявність постійного бажання продовжити гру. У разі неможливості грати, залежний продовжує грати подумки”, – зазначила Наталія Бугайова.
Для того, щоб не сформувалася залежність від відеоігор, психолог порадила дотримуватись таких правил:
– лімітувати час, присвячений відеоіграм та не перегравати його;
– у випадку ігрового програшу та спалаху негативних емоцій, якомога скоріше закінчити гру та відпочити від кіберпростору;
– не ставити виконування своїх обов’язків в залежність від відеоігор;
– не грати перед сном та вночі;
– не запускати наявні соматичні та психологічні проблеми і вчасно звертатися до профільних фахівців для їх вирішення;
– диференціювати життя віртуального та реального світів, а також мати в реальному житті альтернативні інтереси.
Нагадаємо, ігроманію офіційно визнали хворобою.
