Військовий медик Юрій Правдюк не лише рятує воїнів на полі бою, а й лікує цивільних мешканців краю.
Професія медика завжди користувалася повагою. Люди в білих халатах – це ті, на кого ми покладаємо надію в надзвичайно складні моменти життя, щиро сподіваючись на їхню допомогу.
А тепер уявіть собі, що працювати медику доводиться не на мирній землі, а під щільним обстрілом, коли твої позиції «накриває» міномет чи САУ, а твоя санітарна техніка, незважаючи на всі закони війни, є бажаною ціллю для ворога. Уявіть «трьохсотих», яких, максимально швидко, аби уникнути засідки, доводиться евакуйовувати польовими дорогами.
Додайте до цього графік роботи 24/7, «курортні» польові умови, в яких необхідно рятувати життя тих, кого обов’язок покликав захищати свою Батьківщину. Недарма ж медиків тут часто називають янголами війни. Недарма на їхній професіоналізм покладаються і бійці, і ті, хто десь далеко чекає на повернення рідних додому.
Юрій Правдюк – майор медичної служби, кадровий військовий з багаторічним досвідом, який за два роки війни добре вивчив географію Донбасу.
Серпень 2014-го видався надзвичайно складним. Підрозділи бригади, де служив лікар, обороняли Луганський аеропорт.
Саме тут, за словами медика, було найважче – ворог показав своє справжнє обличчя, відкривши полювання на санітарну техніку. Евакуація поранених, особливо повітряним транспортом, перетворювалась на надзвичайно складне завдання.
Незважаючи на це наші лікарі продовжували працювати, хоч і самі потрапляли під ворожі кулі. Тут поранення довелося пережити і Юрію Правдюку. Вилікувався і одразу повернувся до своїх, продовжуючи рятувати чужі життя.
Допомагав і цивільному населенню. Так, після обстрілу сепаратистами колони біженців під Хрящуватим військові медики надавали всю необхідну допомогу постраждалим від обстрілу громадянам.
Водночас лікарям неабияк допомагали і продовжують це робити волонтери. Вони забезпечують військових багатьма необхідним речами, починаючи від спеціальних автомобілів і закінчуючи медикаментами та обладнанням.
Далі було Дебальцеве – важка, але водночас героїчна сторінка в історії бригади, де служив Юрій.
Чорнухине, Кам’янка, Ольховатка – ось тільки частина тих населених пунктів, на яких довелося побувати медику.
Сьогодні майор медичної служби Юрій Правдюк продовжує служити, завжди знаходячись там, де без його уміння не обійтись.
«Часто доводилось допомагати і місцевим цивільним, адже інфраструктура краю дуже постраждала внаслідок російської агресії. Є населені пункти, де на військових медиків мешканці покладають всі надії, бо інших поряд нема. Не відмовляємо нікому і всім допомагаємо чим можемо, адже зберегти людське життя – наш головний обов’язок», – розповідає Юрій.
Заповітною мрією медика є день, коли закінчиться війна, і можна буде нарешті повернутись до своєї родини.
Станіслав Шух, в.о. прес-офіцера бригади
